Цікаві факти
Чудовий бурбон із американського штату Кентуккі.
Відмінне співвідношення ціни та якості.
Виготовляється за оригінальним рецептом 1812 року з ферментованої кукурудзи, жита та сушеного солоду.
Брага дистилюється у мідних кубах (аламбіках) за ірландською технологією триетапної перегонки.
Молодий, прозорий бурбон дозріває понад шість років у бочках з обвугленого американського дуба.
З перших секунд букет грає нотами зеленого перцю, дуба, кориці, карамелі та стиглого апельсина.
Потім у гру вступає спектр об'ємних ароматів: какао, кориця, квіти ванілі та тютюн.
Смак дерев'яно-шовковистий, довгограючий.
Воістину незабутній дегустаційний досвід.
ІВідомий блогер і віскі-експерт Сергій Безсмертний описав свої враження від напою всього в чотирьох словах: Складний, глибокий і надзвичайно питий.
Також рекомендується вживання у чистому вигляді, або з парою кубиків льоду.
Історія:
Labrot & Graham – найстаріший винокурний завод у штаті Кентуккі, розташований серед мальовничих горбистих лук і традиційних сімейних ферм.
Заснований британським колоністом Елайджем Пеппером у 1780 році, у розпал Війни за незалежність США.
«Народжений разом із республікою», - говорила вивіска над входом у дистилірію.
І це були не порожні слова – винокур охоче жертвував кошти на допомогу армії Вашингтона.
Нинішня будівля звела вжесин Елайджі - Оскар Пеппер, який продовжив справу невдовзі після смерті батька.
Він заручився допомогою шотландського емігранта – лікаря Джеймса Кроу.
Фармацевтичний досвід у нагоді дуже доречний.
Процес дистиляції нагадував виробництво лікарських мікстур – перегонка в мідних кубах тривала у два з половиною рази повільніше, ніж у конкуренції.
Технологія позначалася на ціні, проте ні з чим незрівнянна ароматика напою стрімко здобула популярність.
Дивовижно, але кипарисові бродильні чани, встановлені доктором Кроу понад сто років тому, досі у строю.
1890-го він відстояв у суді право на випуск віскі під власним брендом і у скляній тарі – раніше закони штату забороняли винокурам займатися роздрібною торгівлею.
Перемога надкорумпованою «пляшковою мафією» ознаменувала новий виток у розвитку гуральні.
У 1878-му завод викупили двоє виноторговців: Леопольд Лабро та Джеймс Грехем.
З того часу за винокурнею закріпилася нинішня назва.
Пізніше історичне підприємство кілька разів змінювало власників.
У 1959 році лікеро-горілчаний завод був законсервований, а потім проданий місцевому фермеру.
До кінця XX століття фірма опинилася на порозі банкрутства – далася взнаки експансія шотландського віскі на американський ринок. У 1994-му на виручку прийшла найбільша в США алкогольна корпорація Brown-Forman.
Інвестиції надали нового імпульсу команді «Лабро і Грехем».
«Справа стрімко пішла вгору, і ми більше не побоюємося за майбутнє.
Це абсолютний успіх», - каже головний майстер-дистилеор Кріс Морріс.
Лінійка преміальних бурбонів, овіяних столітньою славою та пошаною, користується зростаючим у 125 країнах світу.