Вино Терразас де лос Андес Шардоне біле сухе 0,75 л

Вино Terrazas de los Andes Chardonnay - Вино Терразас де лос Андес Шардоне Сорт винограду Шардоне (фр. Chardonnay) прижився на всіх континентах Землі.
Прибув до Південної Америки з Франції і сподобався місцевим виноробам.
На відміну від Піно-Нуар, це невибагливий сорт, стійкий до погодних змін.
Масляно-цитрусовий аромат винограду відображається у вині, яким би не був тривалим процес його приготування.
Власний смак винограду нейтральний, з ухилом до індиферентності.
Проте терруар, сонце, температура повітря та дубова бочка у сумі формують аромат Шардоне, вино з якого виходить напрочуд різним.
Відомому італійському фізику та астроному Галілео Галілею приписують фразу: Вино – це сонячне світло, з'єднане з водою.

Класичне бургундське Шардоне відрізняється складною гамою ароматів білих.х фруктів, лісових горіхів та скибочок підсмаженого хліба.
Каліфорнійське легко розпізнати за насиченістю стиглими фруктами та медом.
Новозеландське багате на цитрусові.
Аргентинському Шардоні характерна м'якість і димний післясмак.

Вино Terrazas de los Andes Chardonnay блискуче збалансоване, повнотіле, сухе, з приємною кислотністю.
Його колір багатий на відтінки і відбивається в келиху блиском полуденного сонця.
Аромат фруктово-вершковий, з тропічними нотками. Смак м'який, маслянисто-кремовий, з дубовим відтінком, як результат витримки у французьких бочках.
Легка присутність ананаса, зеленого яблука та грейпфрута, а також квіткові мотиви вказують на винятковість дозрівання врожаю Шардоне у терруарах Мендоси.
Присутність ванілі та димності у післясмаку характеризує аргентинське вино Террезес де Лос Андес Шардоне.
СогЯк етикету, Шардоне охолоджують, щоб уникнути грубого смаку.
Вино Террезес де Лос Андес Шардоне чудове доповнення до будь-яких страв: м'ясних, рибних, салату та десертів.
Але якщо виникає бажання скуштувати вишукану кухню, зупинити вибір можна на запашних середньотвердих сирах та морепродуктах, наприклад, лобстерах, креветках чи крабах.

Історія:

Андські Кордильєри або, спрощено Анди, - найдовша гірська гряда на Землі.
Її шлях пролягає через Американський континент від екватора до архіпелагу Вогненна Земля.
Захоплює території семи країн: Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу, Болівії, Чилі та Аргентини, кожна з яких вважає гори національним надбанням.
Тут зародилася давня імперія Інків, до підкорення їх іспанськими конкістадорами.
Згідно з легендою, перший Інка вийшов з озера Тітікака і подався шукати бларічні для життя місця.
Зупинився там, де золота палиця легко увійшла до ґрунту.
Відомо, що древні Інки вирощували землю та вирощували картоплю, тютюн, маїс, томат, зернові.
Ведучи сільське господарство, вони часто експериментували.

Наприклад, створили концентричні тераси, що нагадують амфітеатр.
Температура на сходах відрізнялася, вода не застоювалася біля коріння, що дозволяло селекціонувати культури.
Подібна схема поля зустрічається на виноградниках у португальській долині річки Дору.
Анди вплинули на клімат Аргентини та забезпечили захисну стіну вздовж західного кордону.
А виняткове меридіональне розташування покриває територію країни трьома географічними поясами: тропічним, субтропічним та помірним.
Звичайно ж, це сприятливо вплинуло на розвиток сільського господарства.

У передгір'ях Анд провінції Мендоса, народючих краєвидних схилах розтяглися виноградні сади.
На тій же широті по сусідству за п'ятдесят хвилин польоту літаком через Кордильєри, свій виноград культивують чилійці.
Їхнє вино відрізняється яскравим фруктовим ароматом з нотами океанського повітря.
Аргентинські ж вина насичуються спекотною напівпустелею зі сходу.

Сприятливий сухий клімат, який підходить для визрівання винограду, визначив головну галузь регіону Мендоса – виноробство.
Перші виноградні живці завезені з Європи за часів іспанської колонізації.
Це були сорти мальбек (англ. Malbec), кріола (ісп. Criolla), цереза (ісп. Cereza), торронтес ріохано (Torrontés Riojano) і звичайно ж каберне совіньйон (фр. Cabernet Sauvignon).
Культивуються сорти і нині, будучи домінуючими у виготовленні аргентинських вин.
До дев'яностих років XX століття мїсні винороби цікавилися кількістю вина, а не його якістю, що значно перешкоджало праву конкурувати на міжнародному ринку елітних вин.
Однак прагнення до збільшення експорту продукції та інтересу до самої галузі призвело до підвищення якості аргентинського вина.
На тлі здорового суперництва виникають нові винні будинки.